Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко

Україна стоїть в кроці від концентрації всієї державної влади в руках Віктора Януковича шляхом повернення йому набору повноважень, які мав Леонід Кучма.

У вересні після закінчення канікул Конституційний суд має оперативно розглянути подання депутатів коаліції про скасування змін до Конституції.

Суддею-доповідачем, який писатиме проект висновку та виноситиме його на розгляд суду, призначений Cергій Вдовиченко - колишній суддя з Макіївки.

До Конституційного суду він потрапив у 2008 році за квотою президента Ющенка, якому надиктував це прізвище Віктор Янукович. Призначивши Вдовиченка, тодішній глава держави піддався на шантаж регіоналів, які блокували роботу КС, не даючи скласти присягу суддям.

Регіонали, вимагаючи від Ющенка ввести свою людину, оперували у розмові з Банковою "поняттями". Ющенко в 2007-му звільнив з посади судді КС Сюзанну Станік? Звільнив.

Оскільки ця відставка неодноразово визнавалася у судах незаконною, регіонами вимагали повернути статус-кво - тобто щоб в складі КС за президентською квотою була "їхня людина". Оскільки для Ющенка поновлення Станік було неприйнятним через необхідність визнати власну помилку, він погодився ввести іншу кандидатуру.

Так у складі КС і з'явився суддя Вдовиченко, який тепер виписуватиме обґрунтування нової політичної реальності. А голоси серед самих суддів для задоволення апетитів Януковича знайдуться - судячи з того, як КС всупереч своєму ж попередньому рішенню легалізував коаліцію тушок.

При чому найдраматичніше в цій історії те, що ухвалення змін до Конституції в 2004 році справді відбувалося з формальними порушеннями.

Ще в 1998 році Конституційний суд постановив - якщо до законопроекту, який пройшов експертизу КС, потрапили зміни, то голосуватися він може тільки після нової ревізії поправок з боку суду.

"У разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції", - ідеться у рішенні КС від 9 червня 1998 року (DOC).

А в грудні 2004 року, коли у розпал помаранчевої революції приймали зміни до Основного закону, сталося як раз те, чого не повинно було бути - внесені поправки на експертизу до КС не направляли.

Подання регіоналів

"Українській правді" вдалося отримати текст подання про скасування політреформи Леоніда Кучми, підписаний 252 депутатами нинішньої коаліції.

Предмет їхньої уваги - закон № 2222, яким 8 грудня 2004 року до тексту Основного закону були внесені зміни, які перетворили Україну на парламентсько-президентську республіку.

Соратники Януковича нагадують, що цей закон про зміни до Конституції проходив перевірку в КС лише один раз - після схвалення в першому читанні.

"Проте в процесі подальшого розгляду цього законопроекту Верховною Радою до нього були знову внесені нові інші поправки. Змінений законопроект не був направлений Верховною Радою до Конституційного суду для перевірки на відповідність вимогам Конституції, а натомість без відповідного висновку КС був розглянутий і прийнятий Верховною Радою як закон № 2222.

Отже, закон №2222 є неконституційним повністю як такий, що розглянутий і прийнятий всупереч порядку внесення змін до Конституції, визначеному розділом 13 Основного закону

Прийняття змін до Основного закону в неконституційний спосіб суперечить принципу верховенства права, що визначається і діє в Україні як демократичній, правовій державі.

Виходячи з викладеного вище та керуючись статтями 150, 152, 159 Конституції, рішенням КС від 26 червня 2008, просимо визнати закон "Про внесення змін до Конституції" від 8 грудня №2222 неконституційним повністю у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією процедури його розгляду та ухвалення".

У своєму поданні регіонали в 10 пунктах наводять невідповідність між тим, що схвалив попередньо КС, і що зрештою прийняли депутати.

Деякі відмінності мають технічний характер.

Так, в переліку повноважень Верховної Ради зазначається, що вона затверджує структуру, чисельність і функції СБУ, Збройних сил України та інших військових формувань. Так от, а в редакції Конституції, яка була легалізована КС, була інша послідовність - спочатку називалися Збройні сили. А потім - СБУ. Тобто суть не змінювалася, але відхід від автентичного тексту відбувся.

В іншому випадку, згідно з експертизою КС, в одній зі статей Конституції мало бути написано слово "прокуратуру", а написали "прокуратуру України".

Але деякі правки мали і суттєвий характер.

Зміни до Конституції, які пройшли попередню експертизу в КС, давали право президенту призначати половину складу цього самого Конституційного суду. Тобто так воно мало бути. Але в грудні 2004, коли приймалася політреформа, в Конституцію записали право президента призначати лише третину КС.

Інший приклад. У редакції Конституцію, яку благословляв КС, не було норми, що обрана на дострокових виборах Верховна Рада має річний імунітет від розпуску. Але коли 9 грудня 2004 відбулося голосування за політреформу, то в тексті Конституції ця норма з'явилася.

Ще один приклад. КС давав право зафіксувати в Конституції, що президент вносить подання лише на призначення глави СБУ. Натомість коли ухвалювали зміни до Конституції, то в процесі політичних торгів записали, що звільнення глави СБУ відбувається також за поданням президента.

Крім того, в редакції змін, схвалених КС, політреформа мала вступити в дію через чотири місяці після голосування, тобто з березня 2005. Але потім, коли робили поступки Ющенку, цю статтю переписали. І конституційні зміни набули чинності з 1 січня 2006.

Ця правка також не була санкціонована Конституційним судом.

На шляху до нинішньої ситуації, коли Віктор Янукович фактично отримав карт-бланш до узурпації влади, встигли наслідити всі політичні сили.

Сама природа змін до Конституції та нинішнього розподілу повноважень лежить у 2002 році. Тоді Віктор Медведчук зазнав нищівної поразки на виборах до Верховної Ради. Всупереч небаченим грошам і лояльності головних телеканалів Інтер і 1+1, його СДПУ(о) посіла останнє місце серед партій, що пройшли до парламенту з результатом 6,27%, поступившись соціалістам, які не мали і десятої частини таких ресурсів.

Це був момент, коли Віктор Медведчук повинен був остаточно зрозуміти, що він не має шансів на прямих виборах президента України. Натомість найкращі перспективи змінити Леоніда Кучму мав Віктор Ющенко - головний ворог Медведчука.

Так в його голові лідера СДПУ(о) народилася ідея, яка розв'язувала би декілька задач.

По-перше, в разі перемоги Ющенка позбавляла би його повноти влади. Це мало зупинити реванш, якого в однаковій мірі боялися і Медведчук, і сам Кучма, і їхній тодішній головний зовнішній гарант Володимир Путін.

По-друге, зміни до Конституції перекроювали би політичне поле так, що основним осередком життя ставав парламент. Оскільки Медведчук провів таки СДПУ(о) до Верховної Ради, то навіть з не чисельною фракцією він міг би отримати ресурс влади.

Під задачу внесення змін до Конституції Медведчук став главою адміністрації президента. Реалізовуючи сценарій, він знайшов однодумців у особі опозиціонерів - лідера комуністів Симоненка і соціалістів Мороза. Серед іншого, вони теж розуміли, що ніколи не стануть президентами, тому були зацікавленні у підсиленні парламенту.

Крім того, зміни до Конституції були своєрідним гарантійним полісом у стосунках між тодішньою владою. Медведчук за будь-яких обставин мав не допустити об'єднання донецьких і Ющенка напередодні виборів президента.

Переговори про можливий альянс велися в 2002 році за участі Азарова і Ахметова з одного боку - і Безсмертного та Порошенка з іншого.

Саме під час однієї з таких зустрічей на дачі в Євгена Червоненка сам Ющенко запитав у Ахметова, які гарантії, що той його "не кине" - на що президент "Шахтаря" протягнув лідеру "Нашої України" розкриту для рукостискання долоню.

Зірвати цей альянс Медведчук міг тільки заплативши ще вищу ціну - тобто якщо саме донецькі отримають право висунути кандидата, на якого працюватиме весь адмінресурс.

В результаті багатостороннього пакту навколо змін до Конституції "донецьким" відходила посада президента, але обмеження його повноважень мало уберегти інших союзників - у першу чергу Медведчука і СДПУ(о), у другу - Кучму і Пінчука.

На зовні вся ця ідея політреформи подавалася у обгортці запровадження в Україні європейської парламентської демократії.

2003-2004 рік країна жила з думками про нову Конституцію. Однак у квітні 2004 механізм дав збій. При ухваленні змін в цілому не вистачило 7 голосів. Їх не додали представники коаліції, які вже вступили в переговори з Віктором Ющенком.

Приміром, тоді не голосували Андрій і Леонід Деркач, а також Олександр Волков, який невдовзі став головним посередником вливання у вибори Ющенка грошей Березовського.

Однак історія не завершилася так просто. В червні 2004 парламент 226 голосами знову ухвалює зміни до Конституції в першому читанні. Друге читання, де необхідно 300 голосів, мало відбутися на наступній сесії, яка відкривалася у вересні.

У цей період між першим і другим читанням до Конституції не можна було вносити жодної правки, навіть прибрати кому - не узгодивши це з Конституційним судом.

Але з початком осені 2004 року змінився весь політичний ландшафт. З одного боку, рейтинг Януковича наближався до показників Ющенка, і донецькі відчули аромат перемоги, коли можна зірвати весь банк повноважень президента. З іншого боку, отруєння Ющенка неминуче вело історію в революційний фінал, де помаранчеві були впевнені в своїй перемозі.

До другого туру виборів 21 листопада 2004 ухвалення змін до Конституції "в цілому" не відбулося. Зате розпочався Майдан. У процесі виходу з кризи Кучмі вдалося нав'язати Ющенку свій формат. Лідер опозиції чомусь був невпевнений у своїй перемозі в третьому турі - навіть після всіх помаранчевих подій.

Ющенко все одно вимагав змінити закон про вибори та перепризначити Центрвиборчком. З його складу прибрали тільки двох осіб - Ківалова і Бондика. В обмін на це Кучма поставив вимогу схвалити 300 голосами зміни до Конституції, які з червня 2004 чекали на друге читання.

8 грудня відбулося пакетне голосування. Були прийняті зміни до Конституції. За які, до речі, проголосували 59 з 61 члена Партії регіонів та 58 з 59 депутатів Компартії, хоча сьогодні ці дві політичні сили вважають власні дії нелегітимними.

При цьому Юлія Тимошенко в момент ухвалення змін до Конституції зайняла позицію категоричного несприйняття. Хоча, здавалося би, вона як людина, перед якою Ющенко взяв таємні зобов'язання призначити її прем'єром, була би зацікавлена в обмеженні влади президента і підсиленні парламенту.

Тимошенко тоді привселюдно заявила, що зібрала підписи до Конституційного суду про скасування політреформи, і навіть повідомила, де вони зберігаються - "у сейфі в Олександра Турчинова".

Однак, очоливши уряд, Тимошенко швидко втратила бажання боротися за повноту влади Ющенка. Подання, яке вона погрожувала зробити, так і не було спрямоване до КС.

А на початку 2007 року БЮТ, будучи в опозиції, разом з Партією регіонів проголосували за закон "Про Кабінет міністрів", який ще далі ускладнював життя президента і додавав влади тодішньому керівникові уряду Януковича.

Тимошенко дивилася наперед і нові повноваження прем'єра вже тоді приміряла під себе.

Нереалізовані подання Ющенка

Після того, як в 2007 році закон Тимошенко-Януковича про розширення повноважень прем'єра набув чинності, на Банковій почали діяти. Секретаріат президента підготувала подання до Конституційного суду про скасування політреформи взагалі за тими ж підставами, що і зараз - в зв'язку з порушенням процедури схвалення.

Джерела "Української правди" стверджують, що Віктор Ющенко тоді підписав подання, але тодішній глава його адміністрації Віктор Балога... не відправив документ до КС.

Можливо, оскільки в плани Балоги входило створення окремої політичної сили з перспективою участі в парламенті, він також не збирався послабляти своє наступне місце роботи.

Замість скасування політреформи Банкова пішла тоді за іншим сценарієм - шляхом розпуску парламенту.

Далі були всім відомі події з достроковими виборами. Але в секретаріаті все одно час від часу виникли ідеї про скасування політреформи. Було підготовлено ще одне подання, яке також є в розпорядженні "Української правди".

Там в 16 пунктах перераховувалися невідповідності між змінами до Конституції, які отримали зелене світло від КС, і тим, що прийняли депутати в грудні 2004 року.

Тодішній заступник глави секретаріату Ігор Пукшин декілька разів порушував перед Ющенком питання про підписання цього документу та направлення його до КС. Але тодішній президент наявний статус-кво порушувати не став.

Будучи прем'єром, Янукович не почував дискомфорту від того, що його повноваження набуті ним внаслідок неконституційних змін Основного закону.

Охороняв Конституцію від можливих нападок Ющенка і Олександр Мороз. Ставши спікером, за підтримки Януковича він провів через парламент закон, який забороняв Конституційному суду переглядати зміни до Конституції, які вже вступили в дію.

Щоправда, у червні 2008 сам Конституційний суд визнав це табу незаконним. А зараз Янукович скористається цим вікном можливостей, забувши про власні заклики не чіпати Основний закон.

Нинішнє обурення регіоналів порушенням процедури при ухваленні Конституції таке ж абсурдне, як заклик порноакторки до цнотливості при перегляді картин Рубенса. Тому що порушення процедур супроводжує українських депутатів щоденно і вже багаторічно.

Наприклад, Конституція вимагає від нардепів голосувати на засіданнях парламенту особисто.

Народний обранець від Партії регіонів Рінат Ахметов не з'являвся на сесійних засіданнях парламенту вже три (!) роки, з дня складення присяги в листопаді 2007 року, але депутат Олександр Зац справно вставляє у гніздо його картку - і голос олігарха всупереч Конституції враховується при кожному голосуванні. Це саме стосується і багатьох інших прогульників серед нардепів.

Про невідповідність між тими змінами до Конституції, які санкціонував КС, та тими, які прийняв парламент, було відомо завжди.

Але серед політиків було досягнуто негласне рішення: "що відбулося - те відбулося", і країна продовжує жити в новій редакції Конституції.

Нинішні спроби Банкової воскресити Конституцію Леоніда Кучми свідчать про небачений цинізм регіоналів. Коли Янукович перебував на посаді прем'єра та користувався розширеними повноваженнями, його влаштовувала політреформа. Коли ж він став президентом і сам потрапив у пастку, яку розставив Ющенку в 2004, то повноважень йому стало замало.

Сьогодні Янукович має повноту влади, засновану на лояльній до нього коаліції. Згодом, після парламентських виборів, він цю підтримку може втратити. Але замість пошуку компромісу з фракціями нова влада обрала найлегший і найодіозніший спосіб - переписувати правила гри, де діалог заміняється диктантом.

При чому спроби посеред президентського терміну повернути собі повноваження, яких не було на момент інавгурації, має всі ознаки узурпації влади. Адже мандат виборця наданий Януковичу на п'ять років і під конкретні функції, виписані в нинішньому Основному законі.

І правила демократії такі, що зміни до Конституції можуть набувати сили тільки для нового президента - або після проведення дострокових виборів глави держави. Якщо на це не забракне волі у нинішніх господарів Банкової.

Віктор Чивокуня, 31 серпня 2010 р.

//www.pravda.com.ua/articles/2010/08/31/5342553/

24.08.2011 Юлія Тимошенко. Декларація принципів

08.10.2010 Віктор Янукович. Віктор Ющенко теж намагався скасувати політреформу 

06.10.2010 Віктор Ющенко. У разі перемоги на президентських виборах Юлія Тимошенко пішла б таким же шляхом, як і Віктор Янукович 

23.09.2010 Мустафа Найем. Віктор Янукович: подорож в минуле (Подання-фантом від Юлії Тимошенко)

24.08.2010 Юлія Тимошенко. Чому я кажу про нову Конституцію?

14.07.2010 Подання, яке має повернути Януковичу владу Кучми 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

Отменить конституционную реформу и выжить... в 2015

17 августа Николай Томенко заявил, что КС может "вляпаться" в историю мирового конституционализма. По его мнению, власть желает изменить Конституцию, и для этого планируется отмена закона 2222 в КС.

"Как известно, власть рассматривала три варианта возможных действий. Первый и единственный конституционный - это внесение изменений в Конституцию так, как это предусмотрено законом, - в парламенте. Второй - принятие новой редакции или отмена действующей через референдум, и третий - возвращение к редакции Конституции, принятой 28 июня 1996 года, через решение КС".

По словам Томенко, и первый, парламентский путь, и второй, "референдумный" - не получили полной поддержки даже среди фракций коалиции. Поэтому избран третий путь. 

И "если ничего принципиального в подходах нынешней власти не изменится, то в октябре Украина проснется де-факто в президентской республике". В результате: "это приблизительно, как признать, что почти шесть лет Украина как государство и его граждане жили незаконно".

Привычка говорить неправду

Томенко пытается убедить общественность, что изменение Конституции - общая воля коалиции, которая, дескать, отказалась от законных путей изменения Основного закона.

На самом деле, в изменении Конституции заинтересована только часть ближайшего окружения Януковича. Правда, очень влиятельная. Обычно говорят, что это группа Левочкина-Фирташа.

Мнение ПР по этому вопросу неоднообразное. У большей части регионалов мнения по этому вопросу, судя по всему, нет. А у некоторых групп мнение есть, и оно резко отрицательное. Думаю, не ошибусь, если отнесу к таковым группу Ахметова.

КПУ и блок Литвина категорически против отмены политической реформы. И трудно представить, чтобы Томенко этого не знал.

Кстати, компартия может даже выступить и за отмену реформы - но путем внесения таких изменений в Конституцию, которые бы ликвидировали пост президента вообще.

Отмечу, что одним из назначений реформы было, в частности, гарантирование имущественных прав крупного национального капитала. Сильная президентская власть просто подталкивает к тому, чтобы использовать её для передела собственности. Сложная система сдержек и противовесов, находящихся в руках разных бизнес-политических групп, исключала масштабное перераспределение собственности. Но, как оказалось, именно это и создавало некоторые проблемы в управлении страной.

Вполне логично, что с инициативой отмены реформы выступила группа, связанная с посредническим бизнесом. Чтобы создать реальный, системный бизнес, ей нужна административная поддержка.

Фирташ плохо вписывался в схему относительно честного соперничества бизнес-политических группировок. Ну, купил он несколько заводов, так Юля сразу газ отобрала...

Кстати, в этом контексте странно выглядят "наезды" "регионалов" на Тимошенко. Она, мол, пользуется поддержкой посреднического капитала, который хочет ее власти, чтобы обеспечить себе возможность чем-нибудь поживиться.

Возможно, все так. Но чем, собственно, отличаются сами "регионалы"?

Страна непредсказуемого прошлого

На мой взгляд, Томенко не надо переживать относительно того, что страна жила как бы "незаконно", и гипотетическое решение Конституционного суда разом "отменит" все, что было сделано за последние годы.

Украина действительно жила незаконно. Но не по воле КС, а благодаря Верховному Суду, принявшему в 2004 году внеправовое и незаконное решение о назначении "третьего тура". Это решение, кстати, многое поставило под вопрос. В частности, зачем проводить выборы, если нужный результат можно просто выкричать в соответствии с давней казацкой традицией?

До сих пор функционирует ВР, избранная на неконституционных досрочных выборах. Причем, если конечное решение о самороспуске ВР хоть выглядит логично, то о юридической состоятельности разгонных указов Ющенко никто особенно и не спорит. Понимали их неконституционность и в СП, а потому все время переиздавали их, чтобы КС не вынес никакого вердикта.

Функционирует и явно не соответствующая Конституции коалиция. Вот бы закон о "тушках" - да в руки Тимошенко в 2008-2009 годах!

На этом фоне вероятная отмена Конституции через Конституционный суд выглядит как легкое недоразумение, не имеющее особых последствий.

Кстати, в 2005-2006 годах активнейшим образом обсуждалась возможность отмены конституционной реформы через КС. Тогда инициатива исходила от окружения президента Ющенко. И я что-то не помню, чтобы Николай Томенко тогда активно против этого протестовал.

Если же говорить о прецедентах, то КС уже отменял в 2000 году закон о ратификации европейской Хартии языков, которую ВР ратифицировала на основаниях, вносящих ужасающий беспорядок в украинское законодательство.

Позволю себе пространную цитату по поводу того прецедента, из статьи Алексея Попова "Нужен ли Украине Конституционный Суд?": 

"Напомню, что отменен он был исключительно по процедурным основаниям (кстати, политреформу тоже если и отменят, то, скорей всего, не из-за её сути, а со ссылкой на процедурные нарушения).

Суть в том, что данный закон был подписан не президентом, а спикером, тогда как Конституция предполагает, что нормативные акты подписывает только глава государства.

Но такая практика существовала при ратификации всех международных договоров, и закреплена в законе "О международных договорах", принятом в 1993 году. Теперь же положения упомянутого закона о порядке ратификации признаны неконституционными.

Однако за 4 с небольшим года, прошедших со вступления в силу нынешней Конституции до данного решения КС, ратифицировано еще 295 договоров.

Среди них: большой договор с Россией; договор о разделе Черноморского флота; конвенции Совета Европы, в том числе об отмене смертной казни; договора о кредитах международных финансовых организаций; договора и соглашения с десятками стран Запада и Востока. Законы об их ратификации также публиковались за подписью спикеров.

Стало быть, если подать в КС соответствующие представления, то ратификация этих документов должна быть объявлена недействительной на том же основании. Как и было с Европейской хартией.

Понятно, какую бездну проблем это создаст в международных отношениях".

Однако, никаких особых последствий, кроме повторного приятия Хартии в ослабленном виде, это решение не имело.

Думаю, что не будет иметь особых юридических последствий и отмена конституционной реформы.

Одна из проблем украинской вполне независимой квазигосударственности заключается в том, что решение КС просто останется незамеченным...

Политические последствия отмены реформы

На первых порах никаких изменений не последует - в Украине уже построена замкнутая на президента вертикаль власти. Причем - без каких-то особых полномочий, с учётом только личного авторитета президента. Единственное специальное приспособление - Регламент, разрешающий формирование коалиции на нефракционной основе.

Однако изменение функций президента приведет к изменениям и всей властной конструкции.

Сейчас эта конструкция завязана на структуры ПР, о чем убедительно свидетельствует "эпидемия" вступления в неё сколько-нибудь авторитетных людей.

При всех недостатках ПР, она всё же - партия, с соответствующими технологиями деятельности. На смену ей придет номенклатура, разумеющая только административные методы влияния на общество, лишенная даже видимости идеологии. И, самое главное, готовая продать "большого шефа" в любой момент времени, что Янукович на собственной шкуре и прочувствовал в 2004 и 2007 годах.

В административном отношении власть президента усилится. А в политическом - сильно сократится. Собственно, уже говорилось, что реформа не сократила полномочия президента, а преобразовала их в политические.

Кстати, при Конституции 1996 года Янукович будет себя чувствовать, безусловно, более комфортно, поскольку по натуре он хозяйственник, а не политик. Это вообще анекдот, но должность президента по Конституции 2004 года на индивидуальном уровне более всего подходила бы Виктору Медведчуку, который на неё не претендовал...

Справедливости ради надо сказать, что Януковичу долгое время удавалось довольно уверенно лавировать между разными группами влияния в ПР, осуществляя стратегию "разделяй и властвуй". Однако насколько можно понять, сейчас он более или менее однозначно ориентирован на группу Левочкина.

Поэтому можно прогнозировать, что произойдут существенные перестановки внутри партии, связанные с падением влияния традиционно сильных групп, прежде всего - Ахметова. В этом случае вполне реально появление проектов на основе ПР, оппонирующих президенту, в том числе - давно обсуждаемой партии Богатыревой.

Результат очевиден - катастрофическое падение влияния президента Януковича, при полном отсутствии адекватного представления о его реальном влиянии. 

Это грозит проигрышем выборов 2015 года, даже и при отсутствии сильного противника. Пример - результат выборов мэра Киева в 2006 году.

Разбирать последствия отмены конституционной реформы для общества и внешней политики я даже не буду. Понятно, что они будут негативными, но непонятно - насколько.

Главное же - неясно, где именно находится черта, за которой запас прочности украинского государства будет исчерпан.

Ющенко и Тимошенко подвели страну к границе, за которой уже начиналась явная "атаманщина", в худших украинских народных традициях. Януковичу, к всеобщему удивлению, удалось эту тенденцию сломать и восстановить в стране власть.

Устоит ли он сам перед искушением испытывать государственность на прочность?

25 августа 2010 р.

Василий Стоякин, директор Центра политического маркетинга

//www.pravda.com.ua/columns/2010/08/25/5328424/

//glavcom.ua/video/2193.html

Юлія Тимошенко: Чому я кажу про нову Конституцію?

ПЛАН ДІЙ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО

Звернення лідера партії "Батьківщина" до народу України в День Незалежності

Вся велика українська родино, вітаю тебе з 19-ю річницею незалежної держави Україна! Слава Україні!

Тоді, 19 років тому, у нас не було незалежних засобів масової інформації, діяли репресивні силові структури, у нас навіть не було Інтернету, щоб дізнатися, що і як відбувається в країні. Але 19 років тому кожен українець знав про невідворотність великих змін, знав, що на підході час, омріяний, вимолений у Господа. Люди відчули, що наша країна стає вільною, незалежною, у нас з вами з’являється право самостійно будувати свою державу для себе.

Ми затамували подих у той момент, коли в парламенті пролунали всім тепер відомі слова: "Верховна Рада урочисто проголошує Незалежність України та створення самостійної Української Держави - України". Це був визначальний історичний момент. У Верховну Раду занесли величезний український прапор, який був символом ствердження нашої волі.

На святому й величному місці зібралися ми сьогодні. Бо є тут, біля Тараса, щось особливе, якась така енергетика, що змушує жити, діяти і чинити правильно. Я знаю людей, які саме тут вперше заговорили українською, які саме тут, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відчули себе українцями. Старші покоління, мабуть, пригадують, як в радянські часи було заборонено збиратися в парку Шевченка групами, щоб не народилась якась націоналістична крамола. Бувало, на цій площі до отримання Україною Незалежності роїлося більше гебістів, ніж збиралося самих патріотів в вишиванках…

І сьогодні відроджуються старі погані традиції: представники СБУ перед нашим зібранням винюхали тут кожний кут і зараз фотографують площу секторами. Але ви прийшли, прийшли сміливо, не ховаючи обличчя. Прийшли для того, щоб відсвяткувати День Незалежності України, щоб чітко та зрозуміло висловити свою волю: Україні - бути, нікому і ніколи не зруйнувати її незалежність. Саме ваша мужність надихатиме мільйони громадян, які думають, що прийти на площу в наш час - це втратити або роботу, або бізнес, або спокій, або свободу. Але хіба зараз може бути спокій? Ми сьогодні знову мусимо твердо стати за Україну.

Дорогі друзі!

Ось вже 19 років, як українці отримали свободу. Давайте чесно дамо відповідь: за ці 19 років, коли Господь нам дав чистий аркуш - можливість будувати своє суспільство, писати свої закони, примножувати власну свободу - чи скористалися ми, українці, цим Божим даром так, як належить?

Багато чого зроблено, але… 1 грудня 1991 року на референдумі 90% людей сказали "так" Незалежності України. Сьогодні ж соціологи свідчать, що залишився тільки 51% громадян, які готові бачити свою землю вільною, які не хочуть рабства, кріпацтва, які прагнуть посісти своє гідне місце в європейській спільноті. Де ми втратили ці відсотки? Куди "поділися" ще 40% людей, які вірили в незалежність України? Чому в 1991 році лише 8% проголосували "проти", а сьогодні таких — вже 25%, як свідчать соціологи? В три рази збільшилася кількість людей, які хочуть бачити нашу землю не вільною й красивою, а знову в складі чергової імперії. Вони помилково думають, що цей полон солодкий, безвідповідальний і ситий.

Така зміна настрою є вироком всім українським Президентам, всім українським урядам, всім політичним силам та представникам провідних українських еліт. Якщо ми не зробимо висновків, не розпочнемо ефективне державотворення, то нам з вами буде соромно бачити, як далі втрачатимуть любов до України свої ж власні українські громадяни.

Багаторазово Україна за свою більш як тисячолітню історію втрачала Незалежність. Іноді навіть не втрачала, а знаходились ті, хто віддавав її у чужі руки. І в ранньому середньовіччі, і в пізньому, і за часів Козаччини, і за Центральної Ради. Прикро, що нашу Незалежність ми майже завжди губили самі. Через неспроможність національної еліти порозумітися між собою, знайти спільні шляхи. Поляни проти древлян, Київське князівство проти Чернігівського, реєстрове козацтво проти нереєстрового, Директорія проти Гетьманату, одні патріоти проти інших... Ми чомусь весь час воювали самі з собою і через це втрачали найдорожче - державу.

У давнину міжусобицями українців завжди користувалися зайди. Так само як і зараз. Бо хоч ця влада і називає себе українською, вона не є такою за своєю суттю.

Як пишуть ЗМІ, Янукович дав команду зробити на честь Дня Незалежності України 20 залпів салюту. Кожен залп присвячений головним "досягненням" нового Президента за перші 179 днів, півроку повної влади. Самий перший та потужний залп знаменує поступове, планове витравлення з душі нашого народу всього українського, що і є сутністю, іменем нашого народу в серці Господа: мова, історія, культура, традиції, віра, єдність, герої. Нам, як народу, як нації обрізають та спалюють коріння, без якого неможливо виплекати могутнє древо українського роду.

Другий залп салюту від Президента відзначає початок кінця Свободи - свободи говорити, свободи надавати суспільству правдиву інформацію, свободи віросповідання, свободи підприємництва, свободи збиратися на акції громадянської непокори, свободи жити в своїй країні ні перед ким, крім Господа, не гнучи коліна. Замість Свободи - рабство, замість віри — страх.

Всі задають питання, чому в 19-тиріччя не 19, а 20 залпів? Тому що двадцятий залп - це чайові всім, хто привів до влади Януковича: псевдо-націонал-патріотам, олігархам, тим, хто проти всіх, псевдо-месіям, псевдо-гетьманчикам, продажним писакам та глашатаям, україноненависникам. Двадцятий залп - це винагорода їм усім за все, що Янукович зробив і намітив робити далі, принижуючи Україну.

А які завдання ставить собі новий Президент? Внести зміни до Конституції і продовжити термін свого перебування при владі з 5 до 7 років. Він планує в 2012 році не проводити парламентських виборів, перенести їх на 2015 рік. І останнє: він дав завдання Конституційному Суду найближчим часом поновити Конституцію Кучми. Є окремий план для народу, який наївно вірив в доброго царя зі сходу: бідні допоможуть багатим.

Для чого ця безмежна влада? Мета "скромна" - доприватизувати країну, насамперед державні монополії, використовуючи зокрема технологію створення спільних підприємств з Російською Федерацією не без приватної "президентської" долі в нових утвореннях.

Правління Януковича може завершитися втратою будь-якої економічної, енергетичної, політичної значимості України як для світу, так і для своїх власних громадян. Президент України розчиняє свою державу в чужих інтересах на очах у 46-мільйонного народу.

Сьогодні лише одне досягнення Януковича є абсолютно беззаперечним. Йому вдалося за шість місяців побудувати сильну неподільну владу, де більше немає балансу, противаг та розумного розподілу влад. Три окремі гілки влади - судова, законодавча та виконавча - злились в суцільний безконтрольний стовбур, а скоріше у владну дубину, якою вимахує Президент. Тепер на черзі завдання поставити під повний контроль і місцеву владу, як це зроблено у Києві. Це означає повне згортання еволюційного розвитку демократичних процесів в нашій державі.

Зрозуміло, що сильна влада завжди для чогось потрібна. Для чого сьогодні Януковичу сильна влада? Для того, щоб, як мавпа з гранатою, постійно погладжувати чеку і сіяти страх серед народу та своїх безвольних васалів, та витягнути з кишені держави останнє, що залишилось. Щоб розхитувати єдність, спокій і стабільність нашої держави. Я переконана, що сильна влада мусить бути з совістю, з честю, з служінням визнаним цінностям. Тоді сильна влада має сенс, але при умові її обов’язкової підконтрольності та відповідальності. А нинішня сильна влада - це паханат з демократичним базаром на суфлерах.

Сьогодні, коли пройшов "медовий місяць", а потім - і "медові півроку" нової влади, виявилося, що і бджоли були фальшиві, і мед підроблений. Але такий "кидок" вагома частина суспільства все ж таки не проковтнула. У квітні Януковича підтримували 41% громадян, вірили і сподівалися на нього. На початок осені від таких залишилася половина.

Українці відрізняються від всіх інших народів пострадянського простору тим, що можуть вірити лідеру, підтримувати його, навіть голосувати "за", але терпіти обман, махінації, наругу над свободою, подвійні стандарти довго не будуть.

Тож нині наша надія на те, що саме народ остаточно розбереться з сутністю нової влади та винесе їй перший вирок вже на місцевих виборах. Вже є попередня оцінка суспільства: 61,5% людей вважає, що рівень корупції значно зріс. Більше 50% людей констатує, що демократія згортається, економіка падає, рівень життя різко і стрімко погіршується, соціальна захищеність множиться на нуль. Все це - відчуття суспільства.

Коли почитаєш статті авторів, які вболівають за Україну, коли продивишся форуми і коментарі небайдужих громадян, то виявляється, що всі ми добре вміємо ставити діагнози. Але й шляхи виходу потрібно окреслювати не менш надійно. Сьогодні головна мета нашого святкового зібрання - зрозуміти, як нам зупинити це замкнуте коло деградації. Я пропоную план дій з 15 чітких пунктів, які можуть бути доповнені у відкритому суспільному обговоренні.

Перший пункт цього плану, який, на мій погляд, є визначальним: змінити розпач, страх, агресію та безпорадність на тверду віру та організований опір. Нам потрібно припинити обурюватися діями Януковича та його оточення проти свободи, проти України, проти інтересів людей. Припинити шокуватися корумпованими апетитами нового Президента до державної власності. На ці емоції дарма витрачається багато сил.

Хіба ми очікували від нього чогось іншого? Можливо, ми думали, що прийшов демократ, борець за Україну і права людей? Можливо, ми на щось сподівались, а тепер розчаровані? Тому не має сенсу критикувати, скаржитися та лаятися. Давайте зразу домовимось, все що він зараз забирає у України: шельфи, землі під чужий флот, газотранспортну систему, заводи, електростанції, родовища, Межигір’я та багато іншого - повернемо державі зразу після їх зміщення. За весь цей шабаш в найближчий час вони будуть відповідати перед народом. А зараз ніякої маячні - консолідація, чіткий план дій, віра і перемога.

Друге. Всім представникам еліт, всім політикам потрібно припинити розмови і навіть натяки на від’єднання від України Галичини, або Донбасу і Криму, або Харкова чи будь-яких інших наших земель. Припинити розмірковування про те, що вони готові будувати комфортний для себе шматок України. Я можу зрозуміти, що в серцях людей, які люблять Україну, сьогодні бурлить справедливе бажання діяти, захистити хоча б частину України від українофобського політичного курсу нового Президента… Але це не може бути приводом для того, щоб нашу цілісну, єдину землю кроїти й ділити, створюючи для кожного свій окремий "рай", європейську або совєтську Україну.

Зупиніться! Україна від Луганська до Закарпаття, від Чернігова до Криму, від сходу до заходу, від півдня до півночі є єдина, цілісна, унітарна, неподільна держава. Це наш основоположний національний інтерес.

Третє. Треба припинити агресію однієї частини народу проти іншої. Припинити звинувачення, на адресу українців з Донецька, Харкова, Криму через те, що вони голосували за Януковича; чи на адресу галичан, які голосували в свій час за Ющенка. Ніхто з них не винний в тому, що зараз відбувається в країні, винні три останні продажні Президенти та їх ненаситне оточення, слабкі еліти, клани з їх ЗМІ та грошима. Давайте не шукати ворогів серед народу, не з’ясовувати, хто неосвічений, хто необізнаний, хто безвідповідальний. Давайте не ділити: де українська, а де російська Україна.

Як на сході, так і на заході України всі однаково задихаються від несправедливості, від засилля продажної бюрократії, від невчасного та необґрунтованого підвищення тарифів, від знекровлення економічного й духовного життя. На сході і на заході, на півдні і на півночі підприємці стають банкротами від податкових поборів і хабарництва царських митарів. Для всіх підприємців заготували один і той самий Податковий кодекс з гестапівською сутністю.

Ми всі - одна Україна, один народ. Випадкові люди при владі, стравлюють Донецьких з Львівськими, Луганських з Волинськими і так далі по плану, а поки вони б’ються, розсовують по кишеням залишки народного добра. Тому українці з Донецька, з Криму, з Луганська, з Дніпропетровська, з Харкова, зі Львова, з Тернополя, Івано-Франківська, з Києва і усіх інших куточків нашої рідної землі - любіть один одного, об’єднуйтесь та женіть з влади всіх, хто ускладнює вам життя, незалежно від того, яка частина України допустила чергову помилку.

Четверте. Ми з вами боролись за єдність патріотичних демократичних політичних сил, і це правильний державницький шлях. Але, що заважало об’єднатись, подати один одному руку в той момент, коли потрібно було захистити Україну від "харківських угод"? Що заважало згуртуватися, коли авторитетні в нашій державі люди створили Народний комітет захисту України, закликавши всіх патріотів, демократів, лідерів, месій сісти за круглий стіл без партійних прапорів, без назв партій і без лідерства? Сісти за один стіл і прислужитися не своїм амбіціям, а Україні? Скажімо відверто, що заважало: гординя, заздрість, боротьба за отримання на наступних парламентських виборах замість одного відсотка - двох. Вони мріяли гуртом завалити політичного конкурента, а потім розсипатись нікчемним політичним бісером.

Прийшов час припинити всі розмови про об’єднання демократів. Зараз не до пустопорожніх розмов. Всі, хто хотів об’єднатися - вже об’єдналися. Хто хотів знайти мудрість - той знайшов. Весь розбрат в демократичному таборі, який залишився, добре проплачений оточенням Януковича. Брудні гроші сьогодні множать все нові і нові "треті сили". Сьогодні їх фінансують, їм дають канали телебачення, їх оголошують конструктивними опозиціями, дають державні нагороди "За услуги", і вони відпрацьовують. Демократичний розбрат оплачений на багато років вперед.

І тому всі, хто з Україною, нікого не вмовляючи, боремося разом.

П’яте. Важливо зробити висновки з помилок. Якщо ми не очистимо наші команди, не поставимо жирну крапку на заробітчанстві в політиці, якщо ми ще раз допустимо на депутатські посади слабких, але жадібних до влади та грошей політичних "щурів", нам ніколи не виховати армію, яка якісно і гідно зможе утвердити справжні цінності та ідеали.

Якщо ми не змогли з тих чи інших причин вчасно розпізнати або вчасно видалити морально хворих членів команди, то сьогодні їх видаляє саме життя. Випробування очищують наші ряди від тих, хто прийшов заробити ще тоді на Помаранчевій революції.

Ми зобов’язані дати Україні сильну команду, яка буде дієздатною і в біді, і в радості, і у владі, і в опозиції.

Після 19-ти років Україна не має класичних ідеологічних політичних партій, вони тільки в процесі становлення, але вже маємо достатньо зріле громадянське суспільство. Я горда, що наша молодь повстала проти Табачника і його україноненависті. У мене є гордість за журналістів, які організували рух проти цензури! Вони борються і вже тим, що мужньо заявили свою позицію, перемагають.

Наше з вами шосте завдання - налагодити системну співпрацю громадянського суспільства і опозиції. Нам треба спільно знайти механізми співпраці та задіяти їх саме зараз, навчитися чути один одного, розуміти один одного і скоординовано працювати.

Добре, що на наше святкування Дня Незалежності України до пам’ятника Шевченку всі прийшли з національними прапорами. Сьомий пункт нашого спільного плану дій є таким: треба припинити поділ нашої єдиної української громади на різнобарвні партійні прапори, на креативну партійну символіку. Нам потрібно об’єднатися навколо наших вічних цінностей та символів: рідного Національного прапора, Державного герба, Українського національного гімну.

Пропоную розпочати в Україні рух ідентифікації всіх, хто сповідує наші цінності та ідеали - це рух "Два кольори" - синій і жовтий. Це маленька частинка нашого національного прапору, як символ об’єднаної та цілеспрямованої боротьби за Україну. Синьо-жовті стрічки, значки, заставки та наклейки на мобільних телефонах, комп’ютерах, прапорці на робочому місці, в авто та на будинках - це буде наша ідентифікація незгодних з несвободою, незгодних із замахом на суверенітет.

Зараз навіть діти, які також вже втомились від політичного розбрату, пов’язують собі синьо-жовті шалики і малюють фломастерами у своїх щоденниках синьо-жовті стрічки. Цей рух дасть нам можливість впізнати один одного в щоденній суєті.

А тепер про головне. Народом України тричі зроблена пуста спроба єднатись навколо облич президентів, які "профукали" свій історичний час. Ці невдалі спроби призвели до політичної апатії, зневіри, втоми від марних сподівань. І тому восьмий пункт плану дій - це усвідомлення, що досить нескінченно єднатися навколо фальшивих месій, гетьманів або хрещених батьків. Не можна, голосуючи за Президента, спиратися на його рекламні ролики та багатотомну макулатуру програм, які потім не знаходять своєї реалізації в законах.

Я хочу, щоб ми змінили цю безперспективну традицію та запропонували осмислене єднання суспільства навколо ПРОЕКТУ НОВОЇ КРАЇНИ, який нам потрібно спільно розробити.

Навіть сарай не будується без проекту. Не існує будівництв або підприємств, де б кожна деталь не була запроектована. Тому я пропоную на 19-му році Незалежності розпочати осмислене ГЕНЕРАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ. Цей проект буде складатися з НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ та пакету ключових базових законів.

Чому я кажу про нову Конституцію? Тому що в Україні життя людини, її свобода, її безпека залежать не від правильно побудованої державної системи, розумних правил та порядків, а від ступеню жадібності, некомпетентності та безвідповідальності кожного чергового, з останніх трьох, Президента. І коли в Україні за чинної Конституції можуть народжуватися авторитарні режими, президенти-диктатори і корупціонери - це значить, що Конституція не працює. Якщо в Конституції виписані права й свободи людей, але на практиці вони не реалізовуються, це означає, що Конституція не працює.

Існує думка, що діюча Конституція України добра і в ній краще, ніж в усьому світі виписані всі права та свободи людей, просто вона не виконується. Радять знайти добрих політиків, які її виконають. Я вважаю, що ця думка утопічна. Бо, якщо є можливість не виконувати Конституцію її черговому гаранту, або навіть найдрібнішому чиновнику, значить Конституція не працює і потребує повної, комплексної переробки.

Цей законодавчий пакет "ПРОЕКТ НОВОЇ КРАЇНИ" не буде мати ніякого сенсу, якщо він буде розроблений черговою групою PR-технологів або спущений нам з неба інтернаціональними "think tank-ами" під чергові вибори.

Цей пакет законів буде мати сенс, якщо його народять у важких інтелектуальних муках українські архітектори майбутньої успішної країни в тісній співпраці з громадянським суспільством, і у Верховній Раді нового скликання при прийнятті цього узгодженого з суспільством пакету законів не поміняють жодної коми або літери. Цей пакет не може містити жодного популістського положення - тільки раціональність та ефективність.

Якщо цей ПРОЕКТ НОВОЇ КРАЇНИ ми зможемо провести через серце та розум більшості українців, дати їм цілісне та зрозуміле бачення свого майбутнього, є великий шанс на наступних парламентських виборах привести в Верховну Раду більше трьохсот депутатів, які одночасно з прийняттям пакету НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ відправлять в небуття і цю випадкову владу.

Ми починаємо цю роботу, пройдемо всі її етапи і перед наступними виборами спробуємо об’єднати суспільство навколо ПРОЕКТУ НОВОЇ КРАЇНИ, де більше не буде рабів і господарів, не буде олігархів і безправних найманих працівників. Мета - свобода, солідарність та справедливість.

Дев’яте. Нам треба побудувати систему протистояння зомбуванню народу. Сьогодні центральні канали телебачення захоплені найближчим оточенням Януковича. В їх ЗМІ немає ні слова правди, лише пропаганда проти нашої держави та обман людей. Тому до кожної оселі має увійти єдина загальноукраїнська опозиційна газета. Газета мусить стати противагою новітній пропаганді, організатором наших спільних дій.

Десятий крок - всіма засобами підтримати Комітет захисту України, який об’єднує позапартійних людей, різні партії та рухи, які хочуть координувати свої дії та відчувають відповідальність за Україну.

Одинадцяте. Ми всі докладаємо зусилля, щоб захистити молоду демократію в Україні, щоб не допустити фальшивих виборів, скасування свободи слова та взагалі свободи в усіх її проявах. Ми всіма силами зупиняємо масштабну міжнародну корупцію українського походження на кшталт "Росукренерго". В цій боротьбі ми віримо, що держави, які пройшли сотні років становлення демократії, мають спеціальну місію перед людством підтримати у нових незалежних суверенних країнах народження свободи. Ми члени Парламентської асамблеї Ради Європи і взяли на себе достатньо вагомі зобов’язання в розбудові демократії та ринкової економіки, виконання яких підлягає моніторингу.

Але наші апеляції до західних країн старої демократії та міжнародних інституцій розчиняються в подвійних стандартах та кулуарних геополітичних домовленостях за рахунок України. Пролонгація перебування на території України Чорноморського флоту проголошена внутрішньою справою України і Росії, руйнація системи судочинства вчасно не отримала адекватної оцінки Венеціанської комісії та сором’язливо називається "правовою реформою".

У нас знову вбивають чесних журналістів та нищать свободу. Україну до кінця року планують позбавити залишків енергетичної незалежності через створення спільних підприємств з Російською Федерацією всупереч ключовим інтересам України та значної частини інших держав регіону. Дивно чути у відповідь на всі ці руйнівні процеси сакраментальну фразу - в Україні все "alright!". Висновок напрошується сам: в боротьбі проти антиукраїнського, кримінального авторитаризму нам потрібно покладатись лише на власні українські сили. Бо сильна держава з ресурсами і можливостями, які працюють на народ, на нашу конкурентоздатність у світі, потрібна тільки нам.

І поки сентенція "хай сучий син, але зручний та вигідний для нас сучий син" жива та успішно перемагає, не треба проголошувати гучні слова про боротьбу за перемогу демократії в світі. Поки Янукович буде роздавати атомну галузь, високозбагачений уран, землю під Чорноморським флотом, наші родовища, газотранспортну систему і багато чого іншого, світ буде співати йому "осанну", робити з нього "перспективного демократа", а тим часом українці будуть залишатися на узбіччі світового розвитку. І тому ще раз підкреслюю, що в протистоянні режиму варто покладатись лише на власні українські сили.

Наступний пункт нашого плану дій - це консолідація всіх небайдужих людей для спільної роботи. Нам потрібно, щоб кожен, хто хоче боротись, знав, який посильний внесок у спільну справу він може зробити. Ми пропонуємо можливий варіант співпраці прямо зараз. І просимо Вас, дайте свої пропозиції щодо внеску кожного у спільну справу.

А що стосується руху опору нечесним тарифам, підвищенню пенсійного віку, репресивному Податковому кодексу, то я хочу запитати: коли настав той момент, коли з бійців і воїнів ми стали гречкосіями? Як сталося, що наш народ, на відміну від інших, боїться або лінується вийти на вулицю й сказати своє "ні" тим рішенням влади, які прямо спрямовані проти нього.

Нам по телебаченню пояснюють, що тільки маргінали збираються на мітингах, і співають один одному гімни, бо їм нема чого робити. А давайте подивимося на активність громадського суспільства у Франції. Акції проти підвищення пенсійного віку проходили протягом всього червня. Працівники громадського сектору на заклик профспілок по всій країні провели страйки проти підвищення пенсійного віку з 60 до 62 років. Страйкувало більше мільйона громадян. Не працював транспорт й освітні установи. До страйку приєдналися також працівники пошти, залізниць і аеропортів. Незважаючи на порушення пересування пасажирів по всій Європі люди вистояли та захистили свої права.

Протягом усього червня 2010 року протестували італійці, зокрема, проти планів уряду скоротити зарплати. Найбільші італійські профспілки 25 червня організували загальнонаціональний страйк - державні службовці відмовилися працювати протягом 8 годин, а італійці, задіяні у приватному секторі, страйкували чотири години. У страйку взяли участь усі області Італії.

У Німеччині в листопаді 2009 року відбулися студентські страйки і демонстрації проти освітньої реформи. Десятки тисяч молодих людей вийшли на вулиці міст аби вказати на помилки, яких політики допустилися при втіленні в життя реформ у рамках Болонського процесу. Крім того, вони вимагали скасувати плату за навчання та наполягали на наданні їм більших прав при ухваленні рішень, які стосуються їхніх університетів. Лише у Берліні в акції протесту взяли участь 12 тисяч громадян. Масові демонстрації відбулися також у Кельні, Мюнхені й Ганновері. Аби до них дослухались, студенти перекривали центральні вулиці.

Наприкінці квітня цього року у Португалії профспілками було оголошено тиждень активної страйкової боротьби. В цей час по всій країні фактично не працювали залізниці, автобусні і поромні компанії. Слідом за транспортниками призупинила роботу пошта. Відбулася навіть перша в історії країни акція протесту співробітників парламенту, через яку було скасовано пленарне засідання законодавчого органу. Головні вимоги страйкарів - не заморожувати зарплату і не приватизувати держкомпанії (залізниця, пошта).

Тільки той, хто бореться, вартий свободи та гідного життя. Тому я пропоную нагадати Януковичу, що в Україні є народ, і 7 вересня - в перший день осінньої сесії парламенту - зібратися на акцію протесту в Києві біля Верховної Ради та в кожній області біля місцевих державних адміністрацій. Мета - зупинити необґрунтоване підвищення тарифів, збільшення пенсійного віку, прийняття агресивного Податкового кодексу та терор проти малого бізнесу. Ми будемо наполягати на прийнятті закону про мораторій на підвищення тарифів та пенсійного віку, прийняття закону про спрощену систему оподаткування, закону про захист прав держави на газ, який по-рейдерськи забирає "Росукренерго".

І останній - п’ятнадцятий пункт нашого плану дій. 31 жовтня - вибори до місцевих органів влади. У нас є зброя - це виборчий бюлетень, наш голос і можливість сказати своє слово цій владі. Ми знаємо, які технології готує Янукович: сьогодні вони сприяють створенню численних партій для того, щоб остаточно заплутати людей та опанувати місцеві органи влади. Вони ввели мажоритарну систему виборів не для того, щоб кожен знав свого депутата в обличчя, а для того, щоб за кожним мажоритарним округом закріпити "грошові мішки" та забезпечити їх адмінресурсом. Янукович розраховує створити з мажоритарних депутатів біомасу, яка голосує по команді, не задаючи зайвих запитань, і за це вирішує свої бізнес питання.

Важливо не дати увірватися діючому владному угрупуванню в серце України, в місцеві громади. Це отрута, яку потім буде неможливо звідти прибрати. Місцеві ради ухвалюють рішення про підвищення тарифів, про розподіл бюджетних грошей, про роздачу земель. У громад заберуть останнє. І тому - всі на місцеві вибори! Жодного голосу за Партію регіонів, їх політичних коаліційних сателітів та їх мажоритарників, навіть якщо вони Вас засиплють грошима. Будуємо той щит, який захистить місцеві громади від вторгнення криміналітету.

Боротьба не буде легкою. Маємо готуватися до напруженої тривалої роботи, яка має всі шанси завершитись перемогою. Перемога - це європейська Україна, яку люблять власні громадяни.

Я вірю, що це можливо, і моя віра ніколи мене не полишає. Ви бачите, що сьогодні влада сама визначила справжню опозицію. Опозицію, яку вона кидає у в’язниці, дискредитує в своїх заявах, проти якої здійснює рейдерські захоплення партійних осередків та офісів. Та ми за кожну людину, яка сьогодні ув’язнена і репресована, будемо боротися - аж до звільнення і виправдання.

Я, як людина, якій ви віддали свої голоси на президентських виборах, маю силу, волю і натхнення, щоб не відступити ні на крок. Я не боюсь їх тюрем, я можу психологічно витримати їхню брудну дискредитацію. Я можу пробачити своїх "однодумців" з інших демократичних партій, які заради "розчистки" своїх електоральних ніш від моєї присутності з радістю здали Україну Януковичу і зубами рвуть моє ім’я, за що отримують державні нагороди, гроші, доступ до ЗМІ. Я витримаю всю цю мишачу метушню. Я буду з вами доти, доки буде битися моє серце.

Ми мусимо вибороти собі право називатися "поколінням, гідним України". Сьогодні - саме від пам’ятника Кобзареві, ми починаємо нову визвольну ходу.

Коли ми зберемося святкувати 20-ту річницю Незалежності, частину наших планів ми вже перетворимо на реальність.

І тому - до роботи!

Ми мусимо бути сильними!

Слава Україні!

24-27 серпня 2010 р.

//www.tymoshenko.ua/uk/article/an837cv6

//www.pravda.com.ua/news/2010/08/24/5325948/

//www.tymoshenko.ua/uk/article/uzw69ze7

26.03.2012 Виктор Медведчук. Нам необходима новая конституция, новая политическая система 

24.08.2011 Юлія Тимошенко. Декларація принципів

28.01.2011 Юлія Тимошенко. Вираз «НОВА КОНСТИТУЦІЯ» має бути вказаний лише великими літерами 

31.08.2010 Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко

26.06.2009 Виктор Ющенко. Новая Конституция Украины - это наш общий шаг в будущее! 

22.09.2008 Анатолій Гриценко. Я за сильного Президента, який би очолював уряд

23.08.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

01.03.2008 Євген Захаров. Нова Конституція - hie et nunc! 

05.08.2007 Юрій Луценко. Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні 

30.06.2007 Віктор Янукович. Свобода, злагода, компроміс, або Яка Конституція потрібна Україні 

30.06.2007 Юлия Тимошенко. Новая Конституция Украины: от паритета силы к приоритету прав 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.06.2007 Сергій Рахманін. Здоровенька была, Конституция! 

23.06.2007 Фішка Конституції «від Луценка» - право голосувати з 16 років 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

11.10.2006 Юлія Тимошенко. Країні потрібна нова Конституція

Виступ Президента України Віктора Януковича на урочистих заходах з нагоди Дня Незалежності України на Майдані Незалежності 2010

Співвітчизники!

Україна відзначає День Незалежності.

Щиро вітаю Вас з ним як Президент і громадянин України.

Звертаючись до вас, хочу підкреслити, що в моєму розумінні бути Главою Української держави означає, в першу чергу, бути одним з вас – мільйонів громадян України, чия доля нерозривно зв’язана з моєю.

Йдучи у Президенти, я звертався до вас із гаслом «Почую кожного!». Сьогодні це гасло залишається для мене головним кредо на посту Глави держави. Тому мої слова до вас будуть такими ж відвертими, як і тоді, коли ми спільно йшли до перемоги.

Більшість наших громадян повірили в мою спроможність вивести Україну на шлях розвитку і процвітання. Сьогодні, у день головного національного свята, я готовий доповісти вам, моїм виборцям, і усім співвітчизникам про те, яку Україну ми з вами будуємо.

Це буде нова країна, не схожа на ту, в якій ми жили раніше.

Головною причиною хаосу і регресу, що тривали останні п’ять років, була політична нестабільність. Саме вона, помножена на популізм, загравання з виборцями заради збереження влади будь-якою ціною, призвела до того, що Україна з її величезним потенціалом опинилася в числі найбільш відсталих держав континенту.

Тому моїм першим завданням на посту Президента було припинити вакханалію у вищих ешелонах керівництва, налагодити тісну взаємодію з парламентською більшістю і на цій основі вибудувати вертикаль виконавчої влади. Це була свого роду перша невідкладна допомога державі, яка потерпала не з вини своєї неспроможності успішно конкурувати в сучасному світі, а виключно через егоїзм тодішніх можновладців.

Даний процес триває, але проблему вже вирішено. Ми ліквідували політичний і адміністративний хаос як явище, у короткий термін створили стійку парламентсько-урядову коаліцію, відновили керованість системи державного управління в центрі і на місцях.

Справжня незалежність ґрунтується на фундаменті економічної свободи, свободи людини як громадянина, свободи слова. Незалежність без свободи – це не справжня незалежність.

Наші перші кроки були успішними, але їх слід розглядати лише як передумову для початку глибинних реформ. Мета цих реформ – зробити незалежність реальністю, а не просто красивим словом...

Справжня робота щойно розпочинається. Мої реформи мають системний характер. Вони охоплюють всі сфери життя країни. Їх метою є перетворення України в демократичну, економічно розвинену соціальну державу, в якій кожен громадянин має умови для самореалізації та розвитку. Гуманізація суспільства, модернізація економіки, досягнення європейських стандартів життя – ось ті завдання, які ми ставимо перед собою у найближчій перспективі.

На цьому шляху ми забезпечили швидке ухвалення Закону «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики», який є керівництвом до дії для усіх гілок влади, починаючи з Президента. Я особисто ініціював його підготовку і розгляд у стінах парламенту, оскільки розумів, що без цього документа в Україні можливі рецидиви так званої політичної доцільності, яку хтось із керівництва держави може поставити вище Конституції.

Сьогодні, коли цей закон працює, ми досягли головного – кожен громадянин України знає напрямки розвитку нашої держави. Україна стала передбачуваним партнером для усього світу.

Я працюю з багатьма міжнародними експертами та організаціями, щоб провести реальну реформу системи державного управління.

Ми врешті-решт запровадили судову реформу європейського рівня, що забезпечить незалежність суддів, щоб всі люди могли розраховувати на чесне та неупереджене судочинство. Щоб наріжним каменем українського правосуддя були Закон і права людини, а не політика та гроші. Мета судової реформи – утвердження в Україні справедливого судочинства, формування прозорої та відповідальної перед громадянами судової системи.

Йде робота з міністерствами та відомствами, правоохоронними органами над створенням нової культури правосуддя. Це стане суттєвим фактором створення справедливого суспільства.

Для досягнення цієї мети я ініціював реформу системи кримінальної юстиції. Ми консультуємося з європейськими експертами і співпрацюємо з Венеціанською комісією у сфері експертизи нових законів, щоб правочинство стало тим, що ми цінуємо, а не тим, чого ми боїмося.

Ці завдання непрості, але їх необхідно виконати, аби Україна стала по-справжньому вільною, незалежною, справедливою державою.

Ми затвердили програму економічних реформ. Вона пройшла широке обговорення в науково-експертному і фаховому середовищі. За висновками міжнародних організацій, сьогодні це – одна з найкращих програм виходу з кризи та структурної перебудови економіки. Ми створили координаційний центр впровадження реформ; розроблені детальні програми з визначенням конкретних дат виконання по кожному напрямку реформ, системи їх моніторингу та контролю.

Започатковано зміни в державних фінансах. Прийнято новий Бюджетний кодекс. Це дасть змогу посилити відповідальність за використання бюджетних коштів, створить нові стимули для розвитку регіонів. Бюджетна політика стане інструментом стимулювання економічного зростання, підвищення добробуту населення та фінансової потужності держави.

Ми зробили перші кроки зі скасування драконівської дозвільної системи, яка є магнітом для корупції, яка давить малий і середній бізнес, відлякує інвестора.

Я гарантую європейські стандарти дозвільної системи, які будуть сприятливими для підприємців та інвестицій. Ми скасуємо усі зайві заборони і обмеження для бізнесу.

На часі – докорінна реформа податкової та адміністративної систем. Невід'ємна складова цього процесу – новий Податковий кодекс, робота над яким завершується. Новий Податковий кодекс буде захищати бідних і працювати на підприємця, а не на чиновника. Кожна раціональна пропозиція буде почута і врахована. Всі норми, що стримують розвиток підприємництва в Україні, будуть відкинуті.

Зроблено черговий крок на шляху політичної реформи – ухвалено Закон про вибори депутатів місцевих рад. Деякі з його положень викликали багато нарікань та протиріч. Я неодноразово повторював, що ми маємо вдосконалюватись. Виборчі процедури мають ставати демократичнішими.

Тому я вирішив звернутися до парламенту з внесенням змін до цього закону. Я зроблю все, щоб забезпечити вільні, демократичні і прозорі місцеві вибори в Україні. Ми повинні отримати нову якість влади, яка дійсно представляє місцеві громади і керується їх інтересами.

Ми відновили в короткий термін програму співробітництва з МВФ, яка була перервана внаслідок невиконання попереднім урядом своїх зобов’язань. Потреба у програмі з МВФ полягає не лише в необхідності позитивного сигналу для інвестора, а й в тому, що ми, успадкувавши від попередників величезні борги, які ставили Україну на межу банкрутства, мусимо тепер витягнути Україну з цієї прірви.

Ми вимушені йти на непопулярні кроки заради закладення основ для глибоких соціально-економічних перетворень.

Разом з тим, я ставлю завдання, щоб тягар від тих кроків, які мусить вживати уряд на цьому шляху, не ліг на плечі малоімущих громадян. Я завжди буду на боці бідних людей, бо переконаний – жоден кредит, навіть найбільш вигідний державі, не вартий того, щоб через нього страждали люди.

Як Гарант Конституції я обіцяю вам безумовне дотримання принципу соціальної справедливості в усіх чутливих питаннях. Як Президент буду контролювати виконання рішень щодо своєчасного й повного дотримання відповідних соціальних гарантій.

Ми маємо на меті приєднання до Європейського Союзу і тому вимушені рахуватися з його політикою у пенсійному забезпеченні. Важливо, щоб суттю пенсійної реформи стала така пенсія громадянина України, яка відповідала б середньостатистичним показникам ЄС і щоб зросла середня тривалість життя українців.

Нам вдалося повернути реальність проведення «Євро – 2012» в Україні. Зараз ми успішно готуємося до проведення цього великого свята європейського футболу, і я абсолютно переконаний у тому, що ми проведемо його на найвищому рівні.

Разом зі стратегічними, системними перетвореннями, Україні потрібні конкретні проекти, нові точки зростання економіки. Саме тому ми розпочали роботу над національними проектами. Мною визначені національні пріоритети, в рамках яких будуть реалізовуватися конкретні інвестиційні проекти зі статусом національних. Українські національні проекти – це понад 80% недержавних коштів. Саме в цьому полягає їх відмінність від інших світових аналогів. Це – також механізм реальної взаємодії між державою та бізнесом, приклад об’єднання зусиль для досягнення результату на користь країни і людей.

Дорогі співвітчизники!

Реформи, які ми проводимо, неминуче означають зміну старих, звичних шляхів.

На останніх президентських виборах люди чітко заявили, що не хочуть продовження курсу, яким йшла Україна в роки правління помаранчевої команди. Але зміни завжди болючі в короткостроковому вимірі, і часто сприймаються лише у контексті «тепер і тільки зараз».

Позитивний ефект реальних змін, які несуть із собою системні реформи, приходить лише через певний час – у середній та довгостроковій перспективі. Але без цього не можна. Я вважаю, що ви всі знаєте, що все це, як кажуть, не відбувається за одну ніч. Я переконаний – у нас вистачить сміливості посіяти зерно змін, і ми зможемо збирати врожай вже найближчими роками.

Я не дозволю Україні зійти зі шляху демократичних реформ, реформування економіки, рішучої боротьби з корупцією, забезпечення свободи слова і верховенства права. Це буде нелегкий шлях. Але переконаний: ми здолаємо його разом з вами, дорогі співвітчизники, з честю, і зробимо Україну сучасною, сильною, європейською державою.

Усе, про що йшлося – виконати непросто. Але я вважаю, що епоха популізму в нашій державі завершилася, і тому ми – влада і громадяни – маємо казати про всі наші проблеми відверто.

Успіх реформ, утвердження демократії неможливі без успішного гуманітарного розвитку. Ми повинні говорити про такі чутливі проблеми, як питання мови, історичних особливостей розвитку регіонів, свободи медіа.

Я знаю, що для цього доведеться докласти величезних зусиль і ресурсів. Впродовж наступних кількох тижнів я розпочну широкий діалог з народом України, аби допомогти людям зрозуміти мету нашої роботи, та які переваги принесуть наші реформи кожному. Я відвідаю всі регіони України, щоб пояснювати та, безумовно, слухати.

Ми зробимо постійно доступною інформацію про реформи та будемо надавати відповіді тим громадянам, у котрих виникатимуть запитання.

Діалог та відкритість стануть запорукою формування обізнаного суспільства, що, у свою чергу, зміцнить нашу демократію та забезпечить успіх перетворень у нашій країні – не для купки людей, а для всього народу.

Я роблю і робитиму усе від мене залежне, щоб Україна поступово перетворилася у державу, де культурне різноманіття регіонів не є перешкодою для того, щоб усі відчували себе патріотами своєї держави в рівній мірі.

У цьому зв'язку хочу в черговий раз підкреслити, що євроінтеграція залишається пріоритетним напрямком нашої зовнішньої політики. Уперше за всі роки Незалежності ми наблизилися до набуття асоційованого членства в Європейському Союзі, і я переконаний, що саміт «Україна – ЄС», який відбудеться восени цього року, стане визначальним кроком вперед на цьому шляху.

Очевидно, що нормалізація наших відносин з Російською Федерацією не лише не стоїть на заваді процесові європейської інтеграції, а навпаки – сприяє йому. Об'єднаній Європі потрібна економічно сильна, демократична Україна, яка спільно з Росією сприяє зміцненню стабільності не лише в регіоні Центрально-Східної Європи, а й на усьому Євразійському просторі. І такі відносини з нашим північним сусідом ми відновили у максимально стислі терміни.

Ми підняли на найвищий рівень двосторонній діалог із США. Відмовившись від високозбагаченого урану, ми не лише підтримали ініціативу нашого партнера. Ми зробили черговий вагомий внесок у створення без’ядерного світу. І цей крок знайшов підтримку і був позитивно сприйнятий нашими партнерами як у США, так і у всьому світі.

Наступного року Україна відзначатиме 25-у річницю Чорнобильської трагедії. Ми ініціювали в Україні міжнародну конференцію з питань ліквідації наслідків Чорнобиля та запобігання можливості подібних катастроф будь-де і будь-коли. Ми розраховуємо на підтримку наших міжнародних партнерів.

Ми активізували політичні контакти і торговельно-економічні відносини з країнами, що розвиваються. У першу чергу – з Китаєм, куди я вже найближчим часом вирушу з державним візитом, з нашими давніми друзями та надійними партнерами – країнами СНД, а також Індією, Бразилією, Південною Кореєю, країнами Близького Сходу. Саме ці країни сьогодні вириваються у лідери світової економіки, перетворюючись на нові центри росту, і саме у співробітництві з ними Україна зможе отримати значні економічні вигоди.

Демократичний світ позитивно і з великою увагою сприймає процеси, які відбуваються в Україні останнім часом. В тому числі і в таких важливих сферах, як свобода слова. Я не виключаю, що забезпечення фундаментального права громадянина чи журналіста вільно висловлювати свою позицію через засоби масової інформації може наткнутися на певні перешкоди в окремих мас-медіа. Але я хочу з повною відповідальністю заявити, що держава жодним чином не причетна до таких випадків. Тут йдеться швидше про конфлікти інтересів в бізнес-середовищі власників ЗМІ, які опозиційні сили намагаються представити міжнародному співтовариству як спроби обмежити свободу слова в Україні. Ми відкриті для будь-якої громадської чи іншої організації, яка захоче вивчити стан справ із збереженням свободи слова в нашій державі, і це є свідченням того, що нам тут нічого приховувати.

Зі свого боку як Гарант Конституції я зроблю усе можливе, щоб не допустити найменших проявів тиску на медіа, з чийого боку вони не чинилися б.

Шановні співвітчизники!

Я бачу оновлену Україну як державу зі стійкою політичною системою і готовий запропонувати суспільству її формулу.

Це – сильний Президент, у якого є практичні важелі координації і контролю над реалізацією ключових питань реформ та стратегічного курсу держави.

Це – компетентний і політично структурований парламент з сильною коаліцією і впливовою опозицією.

Це – відповідальна та професійна виконавча влада, в якій немає «недоторканих» міністрів чи глав адміністрацій.

Це – економічно забезпечене і відповідальне перед місцевими громадами самоврядування.

Це – незалежні, справедливі суди, яким вірять громадяни України.

Така політична система повинна запрацювати якомога швидше, а для цього нам усім разом слід ґрунтовно удосконалювати Конституцію.

За 19-ть років українська демократія пройшла складний шлях. Романтизм перших років незалежності і розбудови державності в останні роки пройшов іспит популізмом і безвідповідальністю. Та навіть цей іспит український народ склав гідно.

Сьогодні ми разом формуємо відповідальну і ефективну владу, яка вміє тримати слово і забезпечує справжній демократичний порядок. Я – за консолідацію усіх конструктивних сил суспільства, бо в нас одна спільна загроза – бідність. Її можна подолати лише шляхом глибоких радикальних змін. І такі зміни – попереду.

Можливо, вони не прийдуть так швидко, як цього хотілося б. Однак повороту до старих часів не буде однозначно.

Ми повинні бути мудрими та долати небезпечні виклики часу обережно, але впевнено. Щоб мрія про справжню незалежність стала реальністю у щоденному житті наших дітей та онуків.

Як Президент, я буду докладати усіх зусиль, щоб побудувати таку Україну.

Обіцяю вам це як Президент і як громадянин України. Ви побачите нову Україну. Ви обов’язково будете жити в ній.

Зі святом вас, дорогі співвітчизники!

24 серпня 2010 р.

//www.president.gov.ua/news/17881.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2136368.html
http://www.liveinternet.ru/users/hecate_in_ua/post133328560/
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2136640.html
https://www.youtube.com/watch?v=kN5w65cZxm0
https://www.youtube.com/watch?v=EvEC0502PhE
https://www.youtube.com/watch?v=3TdHozQTo30

24.08.2014 Виступ Президента на параді на честь 23-ї річниці Незалежності України 

24.08.2013 Виступ Президента на урочистому зібранні з нагоди Дня Незалежності 

24.08.2012 Виступ Президента України Віктора Януковича під час урочистостей з нагоди Дня Незалежності в Палаці «Україна» 

24.08.2011 Вітання Юлії Тимошенко українському народу з Днем Незалежності 

23.08.2011 Виступ Президента України Віктора Януковича під час урочистостей з нагоди 20-ї річниці Незалежності України в палаці «Україна» 

31.08.2010 Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко 

24.08.2010 Звернення лідера партії «Батьківщина» до народу України в День Незалежності 

14.01.2010 Юлія Тимошенко і новий шлях України: система реформ - система модернізації